Формування екологічної свідомості майбутніх судноводіїв у процесі фахової підготовки

Abstract

У роботі досліджено основні тенденції й особливості формування екологічної свідомості майбутніх судноводіїв у процесі фахової підготовки. З’ясовано, що потреба в розвитку екологічної свідомості судноводіїв у процесі фахової підготовки зумовлена багатьма чинниками. По-перше, динамічний суспільний розвиток, глобалізація та технологізація, що зумовили екологічні проблеми, тепер потребують кооперації зусиль та миттєвого реагування у всіх сферах життєдіяльності людини. По-друге, водний транспорт є джерелом забруднення рік, морів та світового океану, тож від відповідальної екологічної поведінки під час виконання професійної діяльності на водному транспорті залежить збереження стану Світового океану, життя членів екіпажу та пасажирів. По-третє, на особистісному рівні судноводій повинен формувати стратегію своєї професійної діяльності із врахуванням концепції сталого розвитку. Побудова освітнього процесу на засадах екоцентричної парадигми дозволить фахівцю мати необхідні екологічні знання, професійні уміння попереджувати та вирішувати екологічні проблеми, усвідомлювати вплив професійної діяльності на екосистему, володіти екологічною культурою. У руслі наукового пошуку проаналізовано основні поняття дослідження – «екологічна свідомість», «екологічна компетентність», «екологічна освіта»,«екологічна культура», «свідомість», «екологічна свідомість майбутніх судноводіїв» тощо. Екологічна свідомість майбутнього судноводія – це сукупність знань, уявлень, переконань майбутнього судноводія про взаємовідношення, взаємозв’язки, взаємозалежності, взаємодії людини зі світом природи, умінь вирішувати екологічно професійні завдання, усвідомлюючи вплив професійної діяльності на екосистему. Проаналізовано вітчизняну та міжнародну нормативно-правову базу, що регулює екологічну діяльність у морській галузі. освітньо-професійні програми «Навігація та управління морськими суднами» у різних морських ЗВО України, що забезпечують формування екологічної свідомості. У результаті аналізу стандарту вищої освіти за спеціальністю 271 «Річковий та морський транспорт», спеціалізації «Навігація та управління морськими суднами», освітньо-професійних програм підготовки морських фахівців в Україні, робочих навчальних програм визначено сутність та проаналізовано зміст дисциплін, у яких відбувається формування екологічної свідомості, а саме: «Екологія та охорона навколишнього середовища», «Безпека та охорона на морі», «Морське право», «Охорона праці та цивільний захист», «Професійна англійська мова», «Радіаційний, хімічний, біологічний захист підрозділів та екологічна безпека». Досліджено зарубіжний досвід формування екологічної свідомості майбутніх судноводіїв, проведено порівняльний аналіз змісту екологічної підготовки у зарубіжних країнах (Хорватії, Польщі, Румунії, Латвії) та в Україні. Охарактеризовані особливості екологічної підготовки майбутніх судноводіїв за кордоном, а саме: наявність різноманітних обов’язкових і вибіркових дисциплін з охорони навколишнього середовища; спрямованість освітнього процесу на наукову складову з екологічної тематики; залучення до екологічних проєктів та інших форм неформальної освіти у позааудиторний час; провадження діяльності згідно цілей сталого розвитку. У структурі екологічної свідомості виокремлено мотиваційний, когнітивний, поведінковий та рефлексивний компоненти. Обґрунтовано критерії (мотиваційно-ціннісний, інформаційно-пізнавальний, практично-діяльнісний, оцінно-рефлексивний) та показники їх вияву. До показників мотиваційно-ціннісного критерію відносяться: мотивація до екологічно спрямованої професійної діяльності та усвідомлення екологічних цінностей. Інформаційно-пізнавальний критерій характеризується наявністю екологічних знань для здійснення безпечної професійної діяльності та сформованістю екологічного світогляду та мислення. Практично-діяльнісний критерій виявляється в уміннях вирішувати екологічні проблеми професійного спрямування. Показниками оцінно-рефлексивного критерію є здатність до рефлексії та самоконтроль. Схарактеризовано рівні сформованості екологічної свідомості майбутніх судноводіїв: високий (проекологічний), достатній (екологічний), середній (нейтральний), низький (проблемний). Визначено, що ефективний вплив на процес формування екологічної свідомості майбутніх судноводіїв забезпечують такі педагогічні умови: проектування змісту підготовки майбутніх судноводіїв з урахуванням екологічного контексту майбутньої професійної діяльності та на підставі вивчення зарубіжного досвіду; міждисциплінарна інтеграція професійних дисциплін шляхом реалізації CLIL-технології предметно-мовного інтегрованого навчання (Content and language integrated learning); розвиток soft skills та екологічних цінностей майбутніх судноводіїв у системі неформальної освіти; активізація науково-дослідного освітнього середовища майбутніх судноводіїв для формування комплексного розуміння екологічних аспектів судноводіння. У процесі наукового пошуку розроблено й теоретично обґрунтовано технологічну модель формування екологічної свідомості майбутніх судноводіїв, яка охоплює такі елементи: нормативно-правові засади екологічної підготовки майбутніх судноводіїв; мета і завдання підготовки; наукові підходи (системний, діяльнісний, технологічний, компетентнісний, суб’єкт-суб’єктний) та принципи навчання (принцип екологічної спрямованості, принцип зв’язку теорії з практикою, принцип міждисциплінарності, принцип гуманістично-ціннісної спрямованості освітнього процесу принцип відповідності професійного рівня викладачів системі професійної екологічної підготовки); зміст навчання; компоненти (мотиваційний, когнітивний, поведінковий та рефлексивний), педагогічні умови формування екологічної свідомості; етапи (підготовчий, репродуктивно-практичний, креативно-практичний); форми, методи й засоби навчання; критерії (мотиваційно-ціннісний, інформаційно-пізнавальний, практично-діяльнісний та оцінно-рефлексивний) та рівні сформованості екологічної свідомості (високий (проекологічний), достатній (екологічний), середній (нейтральний), низький (проблемний); моніторинг освітнього процесу; результат навчання – позитивна динаміка сформованості високого (проекологічного) та достатнього (екологічного) рівнів екологічної свідомості майбутніх судноводіїв. Практична реалізація моделі та педагогічних умов відбувалася за допомогою розробленої авторської методики, яка охоплює комплекс методів, засобів і прийомів, спрямованих на навчання екологічної свідомості майбутніх судноводіїв упродовж визначених етапів – підготовчого, репродуктивно-практичного, креативно-практичного. У процесі експериментальної роботи перевірено дієвість реалізації моделі та педагогічних умов формування екологічної свідомості майбутніх судноводіїв. Зокрема, суттєво підвищився середній та високий рівні сформованості екологічної свідомості в експериментальній групі здобувачів. Отримані під час діагностичного зрізу результати засвідчили, що показники системності, обґрунтованості та глибини знань у здобувачів, що навчалися з використанням розроблених методів, виявилися вищими, ніж у здобувачів, що навчалися за традиційною програмою за всіма критеріями сформованості екологічної свідомості майбутніх судноводіїв – мотиваційно-ціннісним, інформаційно-пізнавальним, практично-діяльнісним та оцінно-рефлексивним. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: – уперше визначено сутність поняття «екологічна свідомість майбутнього судноводія», що інтерпретовано як сукупність знань, уявлень, переконань майбутнього судноводія про взаємовідношення, взаємозв’язки, взаємозалежності, взаємодії людини зі світом природи, умінь вирішувати екологічно професійні завдання, усвідомлюючи вплив професійної діяльності на екосистему; визначено компоненти, критерії, показники та рівні сформованості екологічної свідомості у майбутніх судноводіїв; визначено та теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування екологічної свідомості майбутніх судноводіїв (проєктування змісту підготовки майбутніх судноводіїв з урахуванням екологічного контексту майбутньої професійної діяльності та на підставі вивчення зарубіжного досвіду; міждисциплінарна інтеграція професійних дисциплін шляхом реалізації CLIL-технології предметно-мовного інтегрованого навчання (Content and language integrated learning); розвиток soft skills та екологічних цінностей майбутніх судноводіїв у системі неформальної освіти; активізація науково-дослідного освітнього середовища майбутніх судноводіїв для формування комплексного розуміння екологічних аспектів судноводіння); розроблено та перевірено ефективність технологічної моделі формування екологічної свідомості майбутніх судноводіїв, яка представлена у вигляді чотирьох блоків: нормативно-цільового, теоретико-методологічного, процесуально-діяльнісного і контрольно-результативного. – удосконалено процес підготовки майбутніх судноводіїв у контексті екологізації освіти; діагностичний апарат для з’ясування стану сформованості екологічної свідомості майбутніх судноводіїв; теоретичні положення, що розширюють коло наукових уявлень про сутність процесу формування екологічної свідомості майбутніх судноводіїв; – уточнено сутність понять «екологічна свідомість», «екологічна свідомість майбутніх судноводіїв». – подальшого розвитку набули зміст, форми, методи та засоби навчання у фаховій підготовці майбутніх судноводіїв до формування екологічної свідомості. Практичне значення одержаних результатів полягає в апробації науково обґрунтованої технологічної моделі формування екологічної свідомості майбутніх судноводіїв та впровадження її в освітній процес ЗВО, розробленні авторської методики формування екологічної свідомості майбутніх судноводіїв, яка охоплює використання інтерактивних форм, методів та засобів навчання із залученням екологічної складової; оновленні змісту курсів «Екологія та охорона навколишнього середовища», «Безпека та охорона на морі», «Морське право», «Охорона праці та цивільний захист», «Професійна англійська мова», «Радіаційний, хімічний, біологічний захист підрозділів та екологічна безпека», на основі розроблення дидактичних матеріалів для ефективного формування екологічної свідомості майбутніх судноводіїв; розробленні діагностичного інструментарію для дослідження стану сформованості екологічної свідомості майбутніх судноводіїв. Матеріали дослідження можуть бути використані для оновлення освітніх програм підготовки майбутніх судноводіїв, у пошуково-дослідницькій діяльності здобувачів вищої освіти та в системі підвищення кваліфікації морських фахівців. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування екологічної свідомості у майбутніх судноводіїв. Перспективними напрямками подальших наукових розвідок є такі: розвиток дуальної освіти судноводіїв із врахуванням екологічних аспектів підготовки, розроблення міждисциплінарних програм з екологічної освіти спільно із закордонними університетами, організація спеціалізованих курсів та семінарів з екологічних проблем у морських закладах освіти; співпраця з міжнародними організаціями для вироблення та впровадження спільних екологічних стандартів та сертифікації; розробка наукових досліджень, спрямованих на використання зелених технологій та ініціатив, спрямованих на покращення екологічних параметрів судноплавства–енергоефективних систем та альтернативних джерел енергії на суднах, систем очищення стічних вод та зменшення викидів, систем прогнозування зіткнень з морською фауною та забруднення навколишнього середовища та ін.; формування екологічно-педагогічної компетентності викладачів у морських закладах вищої освіти. This study examines the primary trends and specific features of developing environmental awareness of future navigators during professional training. The need for fostering such awareness is determined by several factors. Firstly, dynamic societal changes, globalization, and technological advancements have led to environmental issues, necessitating cooperative efforts and prompt responses across all spheres of human activity. Secondly, waterborne transport significantly contributes to the pollution of rivers, seas, and oceans. Thus, the preservation of the world's oceans and the safety of crew members and passengers depend on responsible ecological behavior in professional maritime activities. Thirdly, at the individual level, a navigator must develop a professional strategy aligned with the principles of sustainable development. Structuring the educational process on the foundations of an ecocentric paradigm enables professionals to acquire necessary environmental knowledge, master skills to prevent and resolve environmental problems, comprehend the impacts of professional activities on ecosystems, and uphold ecological culture. The study analyzes key concepts, including "ecological culture", "consciousness", "environmental awareness", "environmental competence", "environmental education", and "environmental awareness of future navigators". Environmental awareness is defined as a set of knowledge, perceptions, and beliefs regarding human-nature interactions, along with the skills to address ecological challenges professionally while acknowledging the impact of professional activities on ecosystems. A review of national and international legal frameworks governing ecological activities in the maritime industry was conducted. Educational and professional programs in "Navigation and Ship Management" at maritime higher education institutions (MHEIs) in Ukraine, fostering environmental awareness, were analyzed. The study identifies the disciplines instrumental in forming environmental awareness, such as "Ecology and Environmental Protection," "Safety and Maritime Security," "Maritime Law," "Occupational Safety and Civil Protection," "Professional English," and "Radiological, Chemical, Biological Protection and Environmental Safety." The foreign experience in fostering environmental awareness among future navigators was examined through a comparative analysis of environmental training content in countries like Croatia, Poland, Romania, Latvia, and Ukraine. Specific features of international practices include mandatory and elective environmental protection courses, research-focused education, participation in ecological projects and informal education initiatives, and adherence to sustainable development goals. The structure of environmental awareness comprises motivational, cognitive, behavioral, and reflexive components. Criteria (motivational-value, informational-cognitive, practical-activity, and evaluative-reflective) and indicators for assessing these components were substantiated. The indicators of the motivational-value criterion include motivation for ecologically oriented professional activities and an awareness of ecological values. The informational-cognitive criterion is characterized by the possession of ecological knowledge necessary for conducting safe professional activities, as well as the formation of an ecological worldview and thinking. The practical-activity criterion is manifested in the ability to address profession-specific environmental issues. The indicators of the evaluative-reflective criterion include the capacity for self-reflection and self-regulation. Four levels of environmental awareness among future navigators were identified: high (pro-ecological), sufficient (ecological), moderate (neutral), and low (problematic). Pedagogical conditions facilitating the effective development of environmental awareness include: designing content with an ecological context based on international practices; interdisciplinary integration of professional subjects through CLIL (Content and Language Integrated Learning) methodologies; enhancing soft skills and ecological values through informal education; activating research-oriented educational environments; and professional development of educators in ecological training. In the course of scientific research, a model for the formation of environmental awareness of future navigators was developed and theoretically substantiated. This model encompasses the following elements: the regulatory and legal foundations of ecological training for future navigators; the objectives and tasks of training; scientific approaches (systemic, activity-based, technological, competency-based, and subject-subject approaches) and pedagogical principles (the principle of ecological orientation, the principle of linking theory with practice, the interdisciplinary principle, the principle of humanistic-value orientation in the educational process, and the principle of aligning instructors' professional levels with the system of professional ecological training). It also includes the content of education, key components (motivational, cognitive, behavioral, and reflective), pedagogical conditions for fostering environmental awareness, and developmental stages (preparatory, reproductive-practical, and creative-practical). Additionally, the model defines teaching forms, methods, and tools; assessment criteria (motivational-value, informational-cognitive, practical-activity, and evaluative-reflective); and levels of environmental awareness (high [pro-ecological], sufficient [ecological], moderate [neutral], and low [problematic]). The monitoring of the educational process and the learning outcome - demonstrating a positive dynamic in the formation of high (pro-ecological) and sufficient (ecological) levels of environmental awareness of future navigators—are also integral components of the model. Practical implementation of the model was carried out through an author-developed methodology employing interactive teaching methods and ecological integration. Experimental results indicated significant improvements in the ecological awareness levels in the experimental group compared to the traditional program. The results obtained from the diagnostic assessment confirmed that the indicators of systematicity, validity, and depth of knowledge were higher among students who were trained using the developed methods compared to those who followed the traditional program. This superiority was observed across all criteria for the formation of environmental awareness of future navigators—motivational-value, informational-cognitive, practical-activity, and evaluative-reflective. The scientific novelty of the study lies in the following:  for the first time, the concept of "environmental awareness of future navigators" has been defined and interpreted as a set of knowledge, perceptions, and beliefs regarding the relationships, interconnections, interdependencies, and interactions between humans and the natural world, as well as the ability to solve professional environmental tasks while recognizing the impact of professional activities on the ecosystem;  the study identifies the components, criteria, indicators, and levels of environmental awareness formation among future navigators;  the pedagogical conditions for fostering environmental awareness have been determined and theoretically substantiated. These conditions include designing training content with consideration of the ecological context of future professional activities and based on international experience; interdisciplinary integration of professional disciplines through the implementation of CLIL (Content and Language Integrated Learning) technology; the development of soft skills and ecological values within the system of informal education; the activation of a research-oriented educational environment to promote a comprehensive understanding of ecological aspects of navigation; and the professional development of instructors in the context of ecological training.  the model for the formation of environmental awareness of future navigators has been developed and tested for effectiveness.  a diagnostic framework for assessing the level of environmental awareness formation among future navigators has been refined, along with theoretical provisions that expand the scope of scientific understanding regarding the nature of the environmental awareness formation process;  the definitions of "environmental awareness" and "environmental awareness of future navigators" have been clarified;  further development has been achieved in the content, forms, methods, and tools for professional training aimed at fostering environmental awareness among future navigators. The practical significance of the obtained results lies in the validation of the scientifically substantiated model for the formation of environmental awareness among future navigators and its integration into the educational process of higher education institutions. This includes the development of an authorial methodology for fostering environmental awareness, which incorporates interactive forms, methods, and teaching tools with an ecological component. Furthermore, the study has contributed to the revision of course content in Ecology and Environmental Protection, Safety and Maritime Security, Maritime Law, Occupational Safety and Civil Protection, Professional English, and Radiological, Chemical, and Biological Protection of Units and Environmental Safety, based on the development of didactic materials aimed at effectively shaping environmental awareness among future navigators. Additionally, a diagnostic toolkit has been designed to assess the level of environmental awareness formation among future navigators. The research materials can be utilized for updating educational programs for the training of future navigators, supporting the research activities of higher education students, and enhancing the professional development of maritime specialists. This study does not exhaust all aspects of the issue concerning the formation of environmental awareness among future navigators. Further scientific research include: the development of dual education programs for navigators that incorporate ecological aspects of training; the creation of interdisciplinary environmental education programs in collaboration with international universities, and the organization of specialized courses and seminars on environmental issues within maritime educational institutions. Additionally, future research should focus on fostering cooperation with international organizations to develop and implement common environmental standards and certification processes. Further scientific exploration should also address the advancement of green technologies and initiatives aimed at improving the environmental parameters of shipping, including energy-efficient systems, alternative energy sources for vessels, wastewater treatment systems, emission reduction technologies, and predictive systems for preventing collisions with marine fauna and environmental pollution. Another key area for further development is the formation of ecological-pedagogical competence among instructors in maritime higher education institutions.