Формування самостійності майбутніх авіаційних фахівців в процесі професійної підготовки

Abstract

У роботі досліджено основні тенденції й особливості формування самостійності майбутніх авіаційних фахівців в процесі професійної підготовки. З’ясовано, що потреба в розвитку самостійності майбутніх авіаційних фахівців у процесі професійної підготовки зумовлена багатьма чинниками. По-перше, сучасними вимогами до професійної підготовки фахівців авіаційної галузі, які мають відповідати високим стандартам безпеки, відповідальності та здатності до прийняття рішень у складних і нестандартних ситуаціях. Одним із ключових компонентів професіоналізму авіаційних фахівців є саме самостійність — як особистісна, так і професійна якість, що забезпечує здатність діяти впевнено, ініціативно та на основі внутрішніх переконань. По-друге, необхідність формування цієї якості під час професійної підготовки майбутніх працівників авіації обумовлена не лише внутрішніми освітніми реформами, а й вимогами національного та міжнародного законодавства. У відповідних нормативно-правових документах акцентується на необхідності розвитку індивідуальної відповідальності, ініціативності, вміння діяти в нестандартних ситуаціях — тобто самостійно. По-третє, формування самостійності важливо для будь-якого професійного напрямку, надто в авіаційній діяльності. З огляду на це на сучасному етапі суспільного розвитку велике значення набувають дослідження, присвячені проблемі удосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців, серед яких питання самостійності є ключовим. У першому розділі «Аналіз самостійності майбутнього авіаційного фахівця» в процесі наукового пошуку проаналізовано основні поняття дослідження – «майбутні авіаційні фахівці», «самостійність», «професійна підготовка», «самодетермінація», «самоздійснення», «саморозвиток», «рефлексивність», «самоконтроль», «мотивація», «професійна самореалізація», «освітній процес». На підставі аналізу психолого-педагогічних і філософських досліджень конкретизовано поняття «самостійність майбутнього авіаційного фахівця», це - інтегративна характеристика особистості авіаційного фахівця, що відображає здатність до усвідомленого вибору, прийняття рішень і відповідальності в професійній діяльності. Вона базується на процесах самодетермінації, коли фахівець здатний визначати свої професійні цілі та шляхи їх досягнення; самоздійснення, що передбачає реалізацію власного потенціалу й навичок у практичній діяльності; а також саморозвитку, який є неперервним процесом удосконалення знань, компетентностей і особистісних якостей для відповідності динамічним викликам авіаційної галузі. Охарактеризовано особливості визначення проблематики самостійності в сучасній зарубіжної психології, зазначено, що найчастіше вживаються терміни «автономії», «незалежності», «самодетермінації», «саморозвиток», «самовизначення». Обґрунтовано структурні характеристики самостійності, ними є : самодетермінація, самоздійснення та саморозвиток. А у контексті формування самостійності, структурні елементи ми прийнято за критерії самостійності (самодетермінація, самоздійснення та саморозвиток). До показників критерію самодетермінації віднесено: внутрішню мотивацію до пізнання і професійного зростання; усвідомлення цілей та активне прагнення до їх досягнення; відповідальність за власний розвиток у навчальному і професійному середовищі; позитивне ставлення до себе як до суб’єкта навчальної та авіаційної діяльності. До показників критерію самоздійснення віднесено: реалізацію власних здібностей у професійних завданнях; творчу ініціативу; внутрішню потребу у самореалізації та досягненні значущих результатів; ціннісну рефлексію та зв’язок між особистим і професійним. Критерій «саморозвиток» у формуванні самостійності самостійності майбутнього авіаційного фахівця в процесі професійної підготовки проявляється через: усвідомлену мотивацію до самоосвіти, формування індивідуальних стратегій навчання, участь у програмах розвитку soft skills, зокрема розвиток комунікативних умінь, емоційного інтелекту, самоменеджменту та адаптивності; рефлексивне ставлення до власного професійного становлення, творчу активність і самоактуалізацію в авіаційних симуляціях, проєктах і тренінгах; прагнення до розкриття особистого потенціалу, що виражається у самостійній участі в конкурсах, наукових заходах, виробничих практиках. Для визначення рівня формування самостійності майбутніх авіаційних фахівців використано модифікований варіант методики визначення якісних характеристик особистості, діагностуючи ступінь виявлення кожного із трьох критеріїв, результати якого в порівняльному аналізі будемо подавати як кількісний індекс. Запропоновані кількісні критерії є експериментально встановленими інтервалами значень індексів. Варіанти їх перетину утворюють конкретну кількість рівнів формування самостійності майбутніх аіваційних в процесі професійної підготовки. Експериментальні значення кожного індексу змінюються від 1 до 5. Виокремлюємо три інтервали числових значень індексу (умовно) – «високий», «середній», «низький». Межі цих інтервалів визначають певний рівень формування самостійності майбутніх аіваційних фахівців. Рівень має кількісне та якісне пояснення. Перший («високий») – творчий рівень формування самостійності майбутніх авіаційних фахівців (в межі значень високого інтервалу потрапляє хоча б одне із значень індексів – самодетермінація, самоздійснення та саморозвиток (5,0–4,01). Другий («середній») – продуктивний рівень формування самостійності майбутніх авіаційних фахівців (у межі значень середнього інтервалу потрапляє хоча б одне із значень індексів самодетермінація, самоздійснення або саморозвиток (4,0–3,01). Третій («низький») – відтворювальний рівень формування самостійності майбутніх авіаційних фахівців (значення критеріїв не потрапляють у жоден із інтервалів, зазначених вище (3,0 – 1,5). У другому розділі «Педагогічні умови формування самостійності майбутнього авіаційного фахівця» визначено, що ефективний вплив на процес формування самостійності майбутніх авіаційних фахівців в процесі професійної підготовки забезпечують такі педагогічні умови: 1) розвиток рефлексивності; 2) активізація самоконтролю та самовдосконалення; 3) розвиток позитивної мотивації. Визначено вплив виокремлених педагогічних умов на ключові компоненти формування самостійності майбутніх фахівців авіаційної галузі. Перша педагогічна умова – впровадження самоконтролю та самовдосконалення – забезпечує розвиток когнітивного та регулятивного компонентів самостійності. Формування здатності до самоспостереження, самооцінки, аналізу власних дій і прийняття відповідальних рішень сприяє розвитку внутрішнього локусу контролю та стабільної навчальної мотивації. Друга педагогічна умова – підтримка позитивної мотивації – значуща для аксіологічного та мотиваційно-ціннісного компонентів. Завдяки створенню сприятливого психологічного клімату, використанню мотиваційно стимулюючих технологій (наприклад, рефлексивних діалогів, кейсів професійного успіху), майбутній авіаційний фахівець активізує інтерес до саморозвитку, набуває внутрішніх мотиваційних орієнтацій, орієнтованих на якість, безпеку та результат. Третя педагогічна умова – рефлексивне навчання – сприяє розвиткові рефлексивного та діяльнісного компонентів. Завдяки застосуванню методів критичного аналізу, рефлексивних карт, самооцінювальних інструментів, майбутній фахівець здобуває навички усвідомлення власних професійних дій, бачення помилок, внутрішнього коригування навчального процесу, що підсилює його здатність до автономного професійного функціонування. У третьому розділі «Результати дослідно-експериментальної роботи щодо формування самостійності майбутніх авіаційних фахівців» висвітлено етапи та методику проведення дослідно-експериментальної роботи, подано аналіз результатів експериментальної перевірки щодо формування самостійності майбутніх авіаційних фахівців в процесі професійної підготовки. На основі отриманих дослідно-експериментальних даних бачимо, що найінтенсивніше самостійність майбутніх авіаційних фахівців формується в результаті їхнього саморозвитку через реалізацію у процесі їхньої професійної підготовки кар’єрного зростання, виявлення творчості у процесі професійної підготовки та ініціативність у вирішенні будь-яких питань життєдіяльності. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: уперше виокремлено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови залучення майбутніх авіаційних фахівців до різних видів діяльності з метою інтенсивного формування професійної самостійності; визначено критерії формування самостійності: самодетермінація, самоздійснення та саморозвиток; виокремлено показники виявлення та рівні активізації самостійності майбутнього авіаційного фахівця: перший («високий») – творчий рівень формування самостійності майбутніх фахівців авіаційної галузі характеризує його, якщо в межі значень цього інтервалу потрапляє одне із значень індексів – самодетермінація, самоздійснення та саморозвиток (5,0–4,01); другий («середній») – продуктивний рівень формування самостійності майбутніх фахівців авіаційної галузі характеризує майбутнього авіаційного фахівця, якщо в межі значень «середнього інтервалу» потрапляє хоча б одне із значень індексів самодетермінація, самоздійснення або саморозвиток (4,0–3,01); третій («низький») – відтворювальний рівень формування самостійності майбутніх фахівців авіаційної характеризує його, якщо значення окреслених індексів не потрапляють у жоден із двох інтервалів, визначених вище (3,0–1,4); конкретизовано поняття самостійність майбутнього фахівця авіаційної галузі — це інтегративна характеристика особистості, що відображає здатність до усвідомленого вибору, прийняття рішень і відповідальності в професійній діяльності. Вона базується на процесах самодетермінації, коли фахівець здатний визначати свої професійні цілі та шляхи їх досягнення; самоздійснення, що передбачає реалізацію власного потенціалу й навичок у практичній діяльності; а також саморозвитку, який є неперервним процесом удосконалення знань, компетентностей і особистісних якостей для відповідності динамічним викликам авіаційної галузі. Вважаємо, що самостійність є основою для формування професійно компетентного, відповідального та конкурентоспроможного фахівця, здатного до адаптації та інновацій в умовах сучасного авіаційного середовища; подальшого розвитку набули зміст, форми, методи та засоби навчання у формуванні самостійності майбутніх аіваційних фахівців в процесі професійної підготовки. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що науково обґрунтовані педагогічні умови пройшли експериментальну перевірку й частково впроваджені в процес професійної підготовки майбутніх авіаційних фахівців Української державної льотної академії (Кропивницький), Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба та Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ. Запропоновані методичні рекомендації залучення майбутніх авіаційних фахівців до різноманітних видів навчально-пізнавальної діяльності сприятимуть формуванню самостійності в процесі професійної підготовки в освітньому процесі здобувачів вищої освіти. Розроблені на основі аналізу теоретичного та практичного досвіду науково-методичні матеріали з питань формування самостійності майбутнього авіаційного фахівця в процесі професійної підготовки можуть бути використані керівниками й педагогами в льотних закладах вищої освіти. This study examines the main trends and characteristics of fostering independence in future aviation specialists during their professional training. It demonstrates that the need to develop independence among aviation trainees is driven by multiple factors. First, contemporary demands of aviation training require adherence to high standards of safety, responsibility, and the capacity to make decisions in complex and non-standard conditions. Independence, both personal and professional, is identified as a key component of aviation professionals’ competence – enabling confident, initiative-driven actions rooted in internal convictions. Second, forming this quality in future aviation personnel is necessitated not only by internal educational reforms but also by national and international legislation, which emphasize the development of individual responsibility, initiative, and the ability to act independently in unpredictable situations. Third, independence is essential across all professional domains, and especially within aviation. Consequently, contemporary research focused on improving the professional training of future experts has placed particular emphasis on independence as a pivotal issue. In the first chapter, “Analysis of Independence in Future Aviation Professionals”, the study explores core concepts including “future aviation specialists,” “independence,” “professional training,” “self-determination,” “selfactualization,” “self-development,” “reflectivity,” “self-control,” “motivation,” “professional self-realization,” and “educational process.” Drawing from psychological, pedagogical, and philosophical sources, the work defines “independence of future aviation specialists” as an integrative characteristic reflecting conscious choice, decision-making, and responsibility in professional contexts — grounded in self-determination (setting and pursuing professional goals), self-actualization (realizing one’s potential in practice), and self-development (continuous improvement of knowledge, competencies, and personal qualities to meet dynamic aviation challenges). The study outlines the nuances of how Western psychology handles independence, noting that terms like “autonomy,” “independence,” “selfdetermination,” “self-development,” and “self-identification” are frequently used. It establishes structural characteristics — self-determination, self-actualization, and selfdevelopmen — as key criteria. Indicators for self-determination include intrinsic motivation for knowledge and growth, goal awareness and pursuit, responsibility for personal development, and positive self-regard as a learning and aviation agent. Indicators for self-actualization include applying abilities in professional tasks, creative initiative, intrinsic need for realization and achievement, value-based reflection, and links between personal and professional growth. Self-development manifests through conscious motivation for self-education, individualized learning strategies, participation in soft-skills programs (communication, emotional intelligence, self-management, adaptability), reflexive engagement in professional growth, creative activation in simulations, projects, and training, as well as striving to reveal personal potential via participation in competitions, research, and practical internships. A modified methodology measuring qualitative personality traits was used to determine independence levels through quantitative indexes across the three criteria, categorized into “high,” “medium,” and “low” ranges. The dissertation defines these numeric ranges and explicates their meaning for independent behavior in aviation training. In the second chapter, “Pedagogical Conditions for Developing Independence”, three effective pedagogical conditions are identified: (1) fostering reflectivity, (2) stimulating self-control and self-improvement, and (3) nurturing positive motivation. Each condition is analyzed in relation to components of independence — cognitive, regulatory, axiological, motivational, reflective, and action-related – detailing how they support autonomous professional development in aviation. The third chapter, “Results of the Experimental Study”, outlines the stages and methodology of the empirical research and presents analyses confirming that independence evolves most strongly through self-development, evidenced by career advancement, creative engagement during training, and initiative across professional contexts. Scientific novelty: For the first time, pedagogical conditions for engaging future aviation professionals in diverse activities to intensively form professional independence are theoretically substantiated and empirically validated; сriteria for independence formation – self-determination, self-actualization, and self-development — are defined, along with specific indicators and quantifiable levels of independence; the concept of independence for future aviation specialists is operationally defined as an integrative trait reflecting conscious choice, decision-making, and responsibility grounded in the three processes above. Practical significance: The pedagogical conditions have been experimentally tested and partially implemented at the Ukrainian State Flight Academy (Kropyvnytskyi), the Ivan Kozhedub Kharkiv National Air Force University, and the Kremenchuk Flight College of Kharkiv National University of Internal Affairs; the proposed methodological recommendations aim to support the development of independence during professional training; developed scientific and methodological materials can be utilized by instructors at flight education institutions.