Небезпека явища «рашизму» за ознаками впливу на суспільно-культурне життя: державно-правова природа

Abstract

Автором статті визначено державно-правову природу небезпеки явища «рашизму» та здійснено спроби систематизувати державно-правові аспекти загроз за ознаками впливу на культурне і суспільне життя. Встановлено, що основними чинниками небезпеки у суспільно-культурному житті є: непорушна антигуманістична соціокультурна політика; відсутня культура міжнародного права; розвинута політика перекручування реальних подій; брак культури високотехнологічного виробництва; самовпевненість за рахунок ядерного озброєння; соціально-небезпечна орієнтація країни-агресорки. Всі ці чинники розкривають державно-правову природу небезпеки явища «рашизму» за ознаками впливу на суспільно-культурне життя. Така політика зорієнтована на нехтування правами людини, дітей; ігнорування норм міжнародного гуманітарного права та базових конституційних принципів; зростання інноваційного паразитизму; порушення міжнародних правил ядерної та радіаційної безпеки; соціально залежних, низько культурних людей. The author of the article determined the state-legal nature of the danger of the phenomenon of ″rashism″ and made attempts to systematize the state-legal aspects of threats based on the effects on cultural and social life. It was established that the main factors of danger in social and cultural life are: inviolable anti-humanistic socio-cultural policy; there is no culture of international law; a developed policy of distorting real events; lack of culture of high-tech production; self-reliance due to nuclear weapons; socially dangerous orientation of the aggressor country. All these factors reveal the state-legal nature of the danger of the phenomenon of ″racism″ in terms of its impact on social and cultural life. Such a policy is oriented towards the neglect of human and children's rights; ignoring norms of international humanitarian law and basic constitutional principles; the growth of innovative parasitism; violation of international rules of nuclear and radiation safety; the development of policies aimed at socially dependent, low-culture people. All examples of ″rashism″ given in the article confirmed the existence of a powerful mechanism of state influence, which operates in two directions: against one's own people (in the country of the aggressor); against other nations (outside the aggressor country). Such a policy of Russia contradicts the ascending legal principles, universal human values and, accordingly, threatens the security of mankind. At the same time, if the aggressor state uses violence against its citizens, cultural figures do not react to it, or find all kinds of excuses for it. In the case of criminal acts against other peoples, cultural figures direct their efforts to support the misanthropic policy of their state. In this matter, the study of the national legislation of Ukraine through the prism of its provisions that make it possible to effectively fight against manifestations of fascism is promising. Elucidation of these issues will make it possible to distinguish responsibility for crimes characteristic of rashism.