Педагогічні умови підготовки майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації

Abstract

Мазуренко Ю. А. Педагогічні умови підготовки майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття вищої освіти ступеня доктора філософії за спеціальністю 011 Освітні, педагогічні науки. – Льотна академія Національного авіаційного університету. Кропивницький, 2023. У дослідженні обґрунтовано теоретико-методичні засади й результати експериментальної перевірки педагогічних умов підготовки майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації. У першому розділі «Теоретичні засади підготовки майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації» схарактеризовано проблему підготовки майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації, з’ясовано зміст та особливості такої підготовки, описано сутність і структуру готовності майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації. На підставі теоретичного аналізу психолого-педагогічних джерел підсумовано, що в українському науковому просторі проблема розвитку готовності майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації вичерпно не витлумачена, хоч і помітні певні напрацювання. Доведено об’єктивну потребу в уточненні природи особистісно-професійного утворення, що вможливить окреслення комплексу якостей, умінь і здібностей, необхідних для виконання фахівцем професійної комунікації. Унаслідок аналізу філософських, педагогічних, психологічних, лінгвістичних джерел, потрактовано поняття «професійна комунікація авіаційних інженерів-механіків» як зумовлений професійною ситуацією та особливостями діяльності в авіаційно-технічній галузі процес передання інформації авіаційним інженером-механіком у ході безпосереднього виконання ним професійних чи службових обов’язків.Виокремлено особливості професійної комунікації авіаційних інженерів-механіків, а саме: поєднання авіаційного та інженерного дискурсу; наявність усної і письмової комунікації; висока відповідальність за результати професійного обміну інформацією. Структуру готовності майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації обґрунтовано в єдності взаємопов’язаних компонентів: мотиваційно-ціннісного (сформованість ціннісних орієнтацій, стійкої мотиваційної сфери майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації), когнітивно-праксеологічного (сформованість знань і вмінь професійної комунікації), рефлексивно-корегувального (сформованість потреби в самоаналізі професійної комунікації, прагнення до подолання лінгвістичних бар’єрів, здатності до самоосвіти й самовдосконалення в оволодінні рідною та іноземними мовами). Витлумачено ключове поняття дослідження «готовність майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації» як особливий стан авіаційних фахівців інженерного складу, що передбачає спрямованість на розв’язання комунікативної ситуації та мобілізацію потенціалу знань із рідної й іноземної мови, комунікативних умінь і компетентностей для провадження професійно-комунікативної діяльності з подальшим самоаналізом та корекцією. У другому розділі «Характеристика педагогічних умов і структурно-функційної моделі підготовки майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації» визначено критерії, показники й рівні сформованості готовності майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації; проаналізовано стан сформованості досліджуваної готовності; подано результати анкетування авіаційних інженерів-механіків щодо проблеми підготовки до професійної комунікації та описано потенційні напрями подолання наявних труднощів; виявлено й теоретично обґрунтовано педагогічні умови підготовки майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації, розроблено структурно-функційну модель формування готовності майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації. З огляду на структуру готовності майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації, з’ясовано, що для діагностики її сформованості необхідно використовувати три критерії (спонукальний, змістово-діяльнісний, оцінний) і низку показників. На основі обґрунтованої компонентної структури, критеріїв і показників диференційовано рівні сформованості готовності майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації: низький, базовий, середній, високий. Проведене дослідження стану сформованості готовності майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації дало змогу виокремити напрями підготовки: покращення мотивації до професійної комунікації, удосконалення сформованих знань, умінь і навичок професійної комунікації. Аналіз результатів анкетування авіаційних інженерів-механіків засвідчив брак спрямованості фахової підготовки до професійної комунікації на усунення труднощів професійного спілкування англійською мовою, недостатність рівня знань і вмінь професійної комунікації. Результати анкетування доводять потребу в змінах, реорганізації та модернізації освітнього процесу в напрямі розвитку вмінь професійної комунікації. Виокремлено й обґрунтовано педагогічні умови підготовки майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації, а саме: розвиток мотивації до спілкування через активну взаємодію і створення ситуацій успіху на заняттях; моделювання професійно-комунікативних ситуацій для забезпечення практичної спрямованості навчання; використання інформаційно-комунікаційних технологій для самоаналізу й самоосвіти. Педагогічні умови описано через вплив на основні компоненти готовності майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації: перша педагогічна умова позначається на мотиваційно-ціннісному компоненті; друга – на когнітивно-праксеологічному; третя – на рефлексивно-корегувальному. Наголошено, що такі умови перебувають у тісному взаємозв’язку та впливають на інші компоненти. Обґрунтовано структурно-функційну модель підготовки майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації, що інтерпретовано як відображення зумовленого метою та завданнями цілісного формувального педагогічного процесу під впливом спеціально виокремлених педагогічних умов, а також спрямоване на результат – опанування знань, умінь, навичок і якостей для ефективної професійної комунікації, через комплекс дібраних форм, методів, засобів, що взаємодіють, з огляду на низку принципів та підходів. У структурному складі моделі передбачено низку блоків: цілепокладання, змістовий, організаційний, результативний. У третьому розділі «Експериментальна перевірка педагогічних умов підготовки майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації» аргументовано етапи й методику проведення дослідницько-експериментальної роботи, проаналізовано результати експериментальної перевірки щодо сформованості готовності майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації. Отримані результати дослідницько-експериментальної перевірки дієвості виокремлених педагогічних умов засвідчили ефективність упровадження розробленої моделі формування готовності майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації. За допомогою критерію Вілкоксона та Z-критерію доведено статистичну значущість змін у динаміці сформованості готовності майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації в учасників експериментальної групи (низький рівень сформованості критерію зменшився з 31,0 % до 11,9 % респондентів; базовий рівень – із 31,0 % до 14,3 % опитаних; середній рівень збільшився з 23,8 % до 42,8 % осіб; високий рівень зріс із 14,3 % до 31,0 % здобувачів вищої освіти). Наукова новизна дослідження аргументована такими фактами: уперше витлумачено сутність поняття «готовність майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації», що розглядається як особливий стан авіаційних фахівців інженерного складу, що передбачає спрямованість на розв’язання комунікативної ситуації та мобілізацію потенціалу знань із рідної й іноземної мови, комунікативних умінь і компетентностей для провадження професійно-комунікативної діяльності з подальшим самоаналізом та корекцією; визначено критерії, показники та рівні готовності майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації; обґрунтовано педагогічні умови, дотримання яких забезпечує ефективне формування готовності майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації (розвиток мотивації до спілкування через активну взаємодію та створення ситуацій успіху на заняттях; моделювання професійно-комунікативних ситуацій для забезпечення практичної спрямованості навчання; використання інформаційно-комунікаційних технологій для самоаналізу та самоосвіти); розроблено, обґрунтовано й апробовано структурно-функційну модель формування готовності майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації, що містить блоки: цілепокладання, змістовий, організаційний, результативний; удосконалено процес підготовки майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації на основі реалізації комплексу методологічних підходів (системний, особистісно орієнтований, діяльнісний, компетентнісний, комунікативний, контекстний); методику діагностування готовності майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації; набуло подальшого розвитку наукове розуміння сутності поняття «професійна комунікація авіаційних інженерів-механіків», яке інтерпретовано як зумовлений професійною ситуацією та особливостями діяльності в авіаційно-технічній галузі процес передання інформації авіаційним інженером-механіком у ході безпосереднього виконання ним професійних чи службових обов’язків; теоретичні положення, що розширюють коло наукових уявлень про сутність процесу формування готовності майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в апробації науково обґрунтованих педагогічних умов підготовки майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації та впровадження їх в освітній процес авіаційних закладів вищої освіти. За результатами дослідження створено та практично апробовано навчально-методичне забезпечення формування готовності майбутніх авіаційних інженерів-механіків до професійної комунікації (практикум «Завдання з розвитку комунікативних умінь з англійської мови», дидактичні розробки та оновлення змісту робочих програм до дисциплін «Іноземна мова (англійська)», «Англійська мова професійного спрямування», «Професійна англійська мова (авіаційна)»). Матеріали дослідження можуть бути використані в процесі розробки нових освітніх програм підготовки авіаційних фахівців. Окремі положення доречно використовувати для оновлення змісту практичних занять та самостійної роботи, обґрунтування нових методик викладання в системі підвищення кваліфікації персоналу технічного обслуговування та ремонту повітряних суден. Mazurenko Iu. A. Pedagogical conditions of future aircraft maintenance engineers’ training for professional communication. – Qualified scientific work on the rights of manuscript. Thesis for obtaining the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 011 Educational, pedagogical sciences.– Flight Academy of the National Aviation University. Kropyvnytskyi, 2023. The study presents the theoretical and methodological substantiation and the results of experimental verification of the pedagogical conditions of future aircraft maintenance engineers’ training for professional communication. The first chapter, ‘Theoretical foundations of future aircraft maintenance engineers’ training for professional communication’, reveals the problem under study, examines the content and features of the training, defines the essence and structure of the concept ‘readiness of future aircraft maintenance engineers’ training for professional communication’. The theoretical analysis of psychological and pedagogical resources has revealed that in Ukrainian science the problem of future aircraft maintenance engineers’ training for professional communication has not been adequately studied yet. There is a need for clarification and formulation of the concept ‘readiness of future aircraft maintenance engineers’ training for professional communication’, which will enable to determine the set of qualities, skills, and abilities necessary for the performance of professional communication. As a result of the analysis of philosophical, pedagogical, psychological, and linguistic sources, the concept of ‘aircraft maintenance engineers’ professional communication’ has been clarified. It is viewed as the process of information transmission by an aircraft maintenance engineer, determined by a professional situation and peculiarities of aviation and technical activity in the process of carrying out professional duties. The peculiarities of the professional communication of future aircraft maintenance engineers are defined, namely: the combination of aviation and engineering discourse; availability of oral and written communication; high responsibility for the results of professional information exchange. The structure of the readiness of future aircraft maintenance engineers’ training for professional communication is substantiated in the unity of interrelated components: motivational and value (value orientations, stable motivational sphere of future aircraft maintenance engineers for professional communication), cognitive and praxeological (professional communication knowledge and skills), reflexive and corrective (the need for professional communication self-analysis, the desire to overcome linguistic barriers, the ability for self-education and self-improvement in mastering native and foreign languages). The key concept of the study is ‘readiness of future aircraft maintenance engineers’ training for professional communication’. It is interpreted as a special state of aviation engineering specialists, which focuses on solving a communicative situation and mobilizing the potential of native and foreign language knowledge, communication skills and competences for performing professional and communicative activities with further self-analysis and correction. In the second chapter – ‘Characteristics of pedagogical conditions and structural and functional model of future aircraft maintenance engineers’ training for professional communication’ – the criteria, indicators, and levels of future aircraft maintenance engineers’ readiness for professional communication are defined; the state of the studied readiness is analyzed; the results of the survey of aircraft maintenance engineers regarding the problem of professional communication training and potential directions for solving difficulties are presented; the pedagogical conditions for future aircraft maintenance engineers’ training for professional communication are theoretically substantiated and determined, and a structural and functional model of forming readiness of future aircraft maintenance engineers for professional communication is developed. Taking into account the structure of the readiness of future aircraft maintenance engineers for professional communication, it is determined that for diagnosing its formation, it is necessary to use three criteria (motivational, content and active, evaluative) with the corresponding indicators. Based on the defined component structure, criteria, and indicators, the following levels of readiness of future aircraft maintenance engineers for professional communication are distinguished: low,basic, medium, and high. The conducted study of the readiness of future aircraft maintenance engineers for professional communication has revealed the areas of training: increasing motivation for professional communication, improving knowledge, abilities, and skills of professional communication. The analysis of the survey results of operating aircraft maintenance engineers revealed an insufficient focus on training for professional communication in the direction of eliminating the difficulties of professional communication in English, a low level of knowledge, and professional communication skills. The results of the survey indicate the need for changes, educational process reorganization and modernization in the direction of the professional communication skills development. The pedagogical conditions of future aircraft maintenance engineers’ training for professional communication are defined and substantiated, namely: the development of motivation for communication through active interaction and creation of success situations in the classroom; modeling of professional and communicative situations to ensure the practical focus of training; using information-communication technologies for self-analysis and self-education. The pedagogical conditions are determined by influencing the main components of the readiness of future aircraft maintenance engineers’ training for professional communication: the first pedagogical condition affects the motivational and value component; the second one acts on cognitive and praxeological component; the third one impacts reflexive and corrective component. It is noted that the determined conditions are closely interrelated and affect other components as well. The structural and functional model of future aircraft maintenance engineers’ training for professional communication is elaborated and substantiated. This model is seen as a holistic reflection of formative pedagogical process determined by goals and objectives under the influence of specially selected pedagogical conditions. This process is aimed at the result – the acquisition of knowledge, skills and qualities for effective professional communication, through a complex of selected and interacting forms, methods, and means, based on selected principles and approaches. The structural and functional model consists of four blocks: goal-setting, content, organizational, and effective. In the third chapter, ‘Experimental verification of pedagogical conditions of future aircraft maintenance engineers’ training for professional communication’, the stages and methods of conducting research and experimental work are given, and the results of the experimental verification regarding future aircraft maintenance engineers’ training for professional communication are presented. The obtained results of the experimental verification of the specified pedagogical conditions have proved the effectiveness of implementing the elaborated model of future aircraft maintenance engineers’ training for professional communication. With the help of the Wilcoxon signed-rank test and the Z-test, the statistical significance of changes in the dynamics of the formed readiness of the participants of the experimental group was proven (the low level of formation of the criterion has decreased from 31.0% to 11.9%; the base level has decreased from 31.0% to 14.3%; the average level has increased from 23.8% to 42.8%; the high level has increased from 14.3% to 31.0%). The scientific novelty of the study is that: – the thesis has, for the first time, defined the essence of the concept ‘readiness of future aircraft maintenance engineers for professional communication’, which is interpreted as a special state of aviation engineering specialists, which focuses on solving a communicative situation and mobilizing the potential of native and foreign language knowledge, communication skills and competences for performing professional and communicative activities with further self-analysis and correction; the criteria, indicators and levels of readiness of future aircraft maintenance engineers for professional communication are defined; the pedagogical conditions that ensure the effective formation of the readiness of future aircraft maintenance engineers for professional communication are substantiated (the development of motivation for communication through active interaction and creation of success situations in the classroom; modeling of professional and communicative situations to ensure the practical focus of training; using information-communication technologies for self-analysis and self-education); a structural and functional model of future aircraft maintenance engineers’ training for professional communication, which consists of four blocks: goal-setting, content, organizational, and effective, is developed, substantiated and tested; – the process of future aircraft maintenance engineers’ training for professional communication has been improved based on the implementation of a complex of the methodological approaches (systemic, person-oriented, activity-based, competence-based, communicative, contextual); the method of diagnosing the readiness of future aviation mechanical engineers for professional communication has been improved; – the scientific understanding of the concept of ‘aircraft maintenance engineers’ professional communication’, has received further development,as it is interpreted as the process of information transmission by an aircraft maintenance engineer, determined by a professional situation and peculiarities of aviation and technical activity in the process of carrying out professional duties, and the content of process of the future aircraft maintenance engineers’ training for professional communication has received further development. The practical significance of the obtained research results lies in the approbation of scientifically based pedagogical conditions for future aircraft maintenance engineers’ training for professional communication and their introduction into the educational process of aviation institutions of higher education. As the results of the study, educational and methodological support for the formation of the future aircraft maintenance engineers’ readiness for professional communication has been elaborated and practically tested (comprehensive recourse guide ‘ESL Speaking Activities", didactic resources the content of the programs for the subjects ‘Foreign Language (English)’, ‘Professional English’, ‘Professional English (Aviation)’). The research materials can be used in the process of developing new educational programs for aviation specialists’ training. Some parts of the research may be used to update the content of practical classes and independent work, improve new teaching methods in the system of professional development of aircraft maintenance and repair personnel.