Показатель эффективности создания модификаций воздушных судов транспортной категории для реализации его в процессе производства

Abstract

Проведен анализ проблемы эффективности создания воздушных судов транспортной категории и отмечено, что показатель эффективности в общем виде, выражающий отношение эксплуатационного эффекта одного воздушного судна за срок его эксплуатации как целевая отдача в денежном выражении к затратам на его создание, является сущностью этого понятия применительно к его конкретной реализации для любого вида объектов, в том числе и для модификаций воздушных судов транспортной категории. Анализ особенностей применения показателя эффективности к созданию модификаций воздушных судов позволил интерпретировать эксплуатационную эффективность за весь период эксплуатации модификаций воздушных судов как прибыль предприятия производителя, а затраты на изготовление объекта – как сумму произведений трудоемкости технологических действий, направленных на создание модификаций воздушных судов на относительную себестоимость этих действий, отнесенную к одному нормо-часу. К любым технологическим действиям отнесены технологические операции, процессы, циклы, а также организационно-технические мероприятия, обеспечивающие эффективность создания модификаций воздушных судов, включая также затраты на закупку материалов и агрегатов. Рассмотрен процесс формирования контракта производителя серии модификаций, востребованных эксплуатантом на рынке авиаперевозок, последовательным приобретением в начальный срок поставки части серии с последующим изготовлением и поставкой с заданным коэффициентом объема продаж. Синтезирована зависимость общей прибыли продуцента от сроков поставки модификаций, ее цены, производственных затрат и коэффициента объема продаж, из которой следует неравенство, определяющее уровень допустимых затрат, а также коэффициенты доходности, выражаемые отношением прибыли к объему продаж. Для нахождения максимального показателя эффективности предложена методика определения минимальных производственных затрат и алгоритм ее реализации посредством минимизации общих затрат в их множестве всех технологических действий при ограничении регламентированных их значений. Приведены рекомендации по повышению эффективности выполнения контракта в случае невыполнения ограничительного неравенства по производственным затратам. Проведено аналіз проблеми ефективності створення повітряних суден транспортної категорії. Відмічено, що показник ефективності, який у загальному вигляді виражає відношення експлуатаційного ефекту одного повітряного судна за термін його експлуатації як цільова віддача в грошовому вигляді до витрат на його створення, є суттю цього поняття, стосовно його конкретної реалізації для будь-якого виду об'єктів, у тому числі і для модифікацій повітряних суден транспортної категорії. Аналіз особливостей застосування показника ефективності до створення модифікацій повітряних суден дозволив інтерпретувати експлуатаційну ефективність за увесь період експлуатації модифікацій повітряних суден як прибуток підприємства виробника, а витрати на виготовлення об'єкта – як суму добутків трудомісткості технологічних дій, спрямованих на створення модифікацій повітряних суден на відносну собівартість цих дій, віднесену до однієї нормо-години. До будь-яких технологічних дій віднесені технологічні операції, процеси, цикли, а також організаційно-технічні заходи, що забезпечують ефективність створення модифікацій повітряних суден, включаючи також витрати на закупівлю матеріалів і агрегатів. Розглянуто процес формування контракту виробника серії модифікацій, затребуваних експлуатантом на ринку авіаперевезень, послідовним придбанням у початковий термін постачання частини серії з подальшим виготовленням і постачанням із заданим коефіцієнтом об'єму продажів. Синтезовано залежність загального прибутку продуцента від термінів постачання модифікацій, їх ціни, виробничих витрат і коефіцієнта об'єму продажів, з якої виходить нерівність, що визначає рівень допустимих витрат, а також коефіцієнти дохідності, що виражаються відношенням прибутку до об'єму продажів. Для знаходження максимального показника ефективності запропоновано методику визначення мінімальних виробничих витрат і алгоритм її реалізації за допомогою мінімізації загальних витрат в їх безлічі усіх технологічних дій при обмеженні регламентованих їх значень. Наведено рекомендації щодо підвищення ефективності виконання контракту у разі невиконання обмежувальної нерівності за виробничими витратами. An analysis of the problem of the effectiveness of the creation of aircraft of the transport category was carried out and it was noted that the effectiveness indicator generally expresses the ratio of the operational effect of one aircraft for its service life as the target return in monetary terms to the cost of its creation is the essence of this concept as applied to its specific Implementation for any type of objects, including for modifications of aircraft of the transport category. Analysis of the features of applying an indicator of efficiency to the creation of aircraft modifications made it possible to interpret the operational efficiency for the entire period of operation of the aircraft modifications as the profit of the manufacturer's company, and the cost of manufacturing an object - as the amount of works of labor intensity of technological actions aimed at creating aircraft modifications to the relative cost of these actions, assigned to one norm-hour. Any technological actions include technological operations, processes, cycles, as well as organizational and technical measures, ensuring the effectiveness of creating aircraft modifications, including the cost of purchasing materials and aggregates. The process of forming a contract is considered to produce a series of modifications, in demand by the operator in the air transportation market, consistently acquisition in the initial delivery part of the series, followed by manufacturing and supply with a given sales ratio. The dependence of the total producer's total profit from the timing of the supply of modifications, its prices, production costs and sales coefficients, from which inequality should be determined by the level of permissible costs, as well as the profitability coefficients expressed by the ratio of profit to the sales volume. To find the maximum performance indicator, a technique was proposed for determining the minimum production costs and its implementation algorithm by minimizing the total costs in their set of all technological actions when limiting the regulated values. Recommendations are given to improve the efficiency of the contract in case of nonfulfillment of restrictive inequalities for industrial costs.